Шановні ветерани,
учасники Другої світової війни, солдатські вдови!
Сьогодні ми відзначаємо велику дату – 75-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Це дата наповнена радістю і сльозами гіркоти від втрат.
У цей славетний день ми вшановуємо тих, хто віддав своє життя за рідну землю, за благополуччя і свободу прийдешніх поколінь, за мир і спокій на всій землі. Пам'ять про мужність і незламність нашого народу, про звитягу воїнів-визволителів рідної Батьківщини залишається в серці кожного українця.
75 років відділяє нас від тієї незабутньої весни 1945 року, коли ви, дорогі ветерани, у жорстокій битві вирвали долю нашої землі з пазурів нацистів. 75 років поспіль людство низько схиляє голову перед тими, хто поклав на вівтар Перемоги свої життя та здоров’я. Понад вісім мільйонів українців не повернулися до своїх домівок з війни. Мільйони загиблих, зламані людські долі, розбиті сім’ї та невимовне горе – ось ціна мирного неба, що відвоювали наші діди та прадіди.
Дорогою ціною заплатив наш народ за участь у цій страшній війні. І тому ніколи не щезне в пам’яті людській, не відійде у забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу, – його битва, його перемога над нацистами.
З кожним роком пам’ять про титанічну битву нашого народу стає для нас ще важливішою. Усе менше ветеранів тієї страшної війни залишаються з нами і все величнішим постає перед нами їхній подвиг. Ми завжди будемо вдячні вам, дорогі ветерани, за чисте небо над Україною, за можливість ростити і виховувати дітей у мирі та любові.
День 9-го травня залишиться назавжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяним сонцем Перемоги.
9 травня – світлий спомин про тих, хто скуштував гіркий присмак війни. Про тих, хто знав справжню ціну Перемоги. Знав, що героїзм і патріотичність крокують поруч. І без них не буде рідного краю, рідної оселі, рідної людини… Я вклоняюся перед Визволителями за цей безсмертний подвиг, за їх мужність, доблесть і відвагу!
9 травня – це не просто День Перемоги, це свято Миру на нашій землі! Тож нехай цей мир триватиме вічно! І жодна мати не посивіє, чекаючи сина з фронту! Жодна дружина не проронить сльози за загиблим чоловіком!
Доземний уклін всім тим, хто і сьогодні боронить територіальну цілісніть нашої держави на сході. Я прошу в Бога захисту нашим воїнам, щоб більше не плакали очі матерів за синами. Я щиро вірю, що приклад стійкості та мужності, незламного духу і великої любові до Батьківщини ветеранів Другої світової війни завжди буде взірцем для кожного молодого українця!
Шановні ветерани, солдатські вдови! Ви пережили жахливі воєнні роки, ви багато чим пожертвували, багато чого втратили, але змогли дійти до переможного кінця, саме вашими руками, після визволення, Україна була відновлена з руїн. Саме завдяки вам ми зараз живемо у вільній Україні. Я впевнений, що безмежна повага до вас, пам’ять про ваші героїчні вчинки навіки залишиться в наших серцях!
Щастя вам, здоров’я та довгих років життя!
Директор школи С.О.Мокрогуз,
адміністрація школи та педагогічний колектив
